Багато ігор розподіляють чи по жанрам чи то по механікам. Коли я тільки починав знайомитись з іграми, то найбільшою проблемою було зрозуміти різницю між "євро" та "амері". Зараз усе так переплутано, що це розподілення потрошки втрачає минулий сенс.
Але я дуже часто чую в ігровому клубі: "що мовляв я не люблю євро". Ок. Але чому так? В більшості випадків тому що говорять про так звані ігри "мультіплеер солітер" — коли за столом усі гравці сидять поруч та грають свою гру з мінімальною взаємодією між гравцями, і усі змагаються хто більше набере очків, частіше за все за допомогою обміну шила на мило.
Я зараз почав називати такі ігри "євро-євро" — тобто ігри для таких інтровертів, які хочуть побути разом в компанії за грой, але сама гра не дуже спонукає гравців до якоїсь взаємодії, дипломатії чи не дай боже "take that".
Більшість гравців, яким не подобається таке євро-євро, воліють грати щось більш войовниче чи на контроль територій.
Останнім часом я думаю, що євро — це майже усі ігри, в яких треба набрати найбільшу кількість переможних очок за фіксовану кількість раундів, ігролад яких найчастіше побудовано навколо збору та обміну якихось ресурсів у грі. Ви зможете легко привести багато прикладів таких ігор. Сам я не дуже люблю фіксовану кількість раундів, коли їх дуже мало (4-5), бо частіше за все це означає, що кожен раунд у тебе буде усього не вистачати, і можливо лиш наприкінці гри гравець зможе дозволити собі дійсно гарні ходи.
Амері. Я так до кінця і не зміг осягнути що ж це має бути, мабуть тому що частіше грав в якесь євро на очки. Скоріш за все під амері підпадають ігри в яких сетінг або тема важливіші за очки, а перемога здобувається по принципу або ти швидше усіх добіг до фініша, або лишився єдиним хто встоїв на ногах.
Спробую ще сформулювати пояснення деяких жанрів або механік.
Абстрактні ігри — в таких іграх дуже строгі та сухі правила, ходи гравців частіше дуже прості, перемога може залежати від деякої вдачі, але частіше вона залежіть від майстерності гравця. Сама гра мінімалістична, тема може буде відсутня, або притягнута за вуха настільки сильно, що якщо б такої теми не було, то нічого в плані гри не змінилося би.
Декбілдінгі (механіка) — гра в якій обидва гравця починають з якоїсь стандартно убогої колоди карт, да докуповують кращі карти, в надії, що рандомно їм пощастить зібрати круту комбінацію та усіх перемогти. Я починав з таких ігор, але погравши в них доволі довго в електроні версії, я зрозумів, що в самій ДНК гри закладено занадто багато рандому, і часто буває, що тобі просто не йде потрібна карта чи їх комбінація, і попри усю твою майстерність іноді ти не маєш ніяких шансів перемогти. Це буває не часто, і якщо гра умовно триває 5-10 хвилин, то можна не перейматися, а потім зіграти ще одну партію.
Немає коментарів:
Дописати коментар