А ви граєте в гру, чи в механіку, чи в сетінг?

 Різним гравцям потрібно від ігор різне. Комусь емоції чи експіріенс під час гри, комусь важливо вигравати, комусь важливо які механікі у грі, чи там більше чи менше рандому. А комусь важливо щоб у гри був крутий сетінг та атмосфера, навіть якщо гра не дуже складна (привіт, амері).

Від гравців з великим колекціями я навіть чув таке: така ось гра має механіку Х, а у мене вже є три гри з такою механікою, тому таку гру у колекції я тримати не буду. Це має сенс коли у тебе вже усі шафи забити іграми, і вже навіть у сараї не вміщаються.

Мені самому такій підхід вважається занадто дивним. Чому признак "механіка" важливіший за інше? Скоріш за все це просто така "відмазка" щоб не казати, що гра просто так собі.

Сетінг, тема, жанр. Чи це важливо для вас, чи вам байдуже? Я зрозумів, що мені не байдуже. Умовне фентезі або гра в оформлені мультяшних звіряток мене зачіпляє набагато менше, ніж ігри у жанрі наукової фантастики, або навіть зовсім ненаукового Star Wars. Хоча знову — я не буду грати у всі підряд ігри в назві яких є Star Wars. Бо деякі з них мені не сподобалися, або їх механіки для мене дуже дивні. Але якщо є дві приблизно схожих гри, то звичайно я частіше оберу ту, що про космос.

Для мене точно дико і неприйнято казати що я граю у ту чи іншу механіку. Обидва аспекти: сетінг та механізми гри для мене важливі. Якщо мені подобається гра, то я не буду рахувати, скільки вже схожих на неї ігор я маю у шафі. Місця поки що вистачає. Тому у мене є обидві версії Brass (Lancashire та Birmingham) і вони мені обидві потрібні.

А що для вас важливіше?

Трошки про жанри та класифікацію ігор

Багато ігор розподіляють чи по жанрам чи то по механікам. Коли я тільки починав знайомитись з іграми, то найбільшою проблемою було зрозуміти різницю між "євро" та "амері". Зараз усе так переплутано, що це розподілення потрошки втрачає минулий сенс. 

Але я дуже часто чую в ігровому клубі: "що мовляв я не люблю євро". Ок. Але чому так? В більшості випадків тому що говорять про так звані ігри "мультіплеер солітер" — коли за столом усі гравці сидять поруч та грають свою гру з мінімальною взаємодією між гравцями, і усі змагаються хто більше набере очків, частіше за все за допомогою обміну шила на мило.

Я зараз почав називати такі ігри "євро-євро" — тобто ігри для таких інтровертів, які хочуть побути разом в компанії за грой, але сама гра не дуже спонукає гравців до якоїсь взаємодії, дипломатії чи не дай боже "take that".

Більшість гравців, яким не подобається таке євро-євро, воліють грати щось більш войовниче чи на контроль територій.

Останнім часом я думаю, що євро — це майже усі ігри, в яких треба набрати найбільшу кількість переможних очок за фіксовану кількість раундів, ігролад яких найчастіше побудовано навколо збору та обміну якихось ресурсів у грі. Ви зможете легко привести багато прикладів таких ігор. Сам я не дуже люблю фіксовану кількість раундів, коли їх дуже мало (4-5), бо частіше за все це означає, що кожен раунд у тебе буде усього не вистачати, і можливо лиш наприкінці гри гравець зможе дозволити собі дійсно гарні ходи.

Амері. Я так до кінця і не зміг осягнути що ж це має бути, мабуть тому що частіше грав в якесь євро на очки. Скоріш за все під амері підпадають ігри в яких сетінг або тема важливіші за очки, а перемога здобувається по принципу або ти швидше усіх добіг до фініша, або лишився єдиним хто встоїв на ногах.

Спробую ще сформулювати пояснення деяких жанрів або механік.

Абстрактні ігри — в таких іграх дуже строгі та сухі правила, ходи гравців частіше дуже прості, перемога може залежати від деякої вдачі, але частіше вона залежіть від майстерності гравця. Сама гра мінімалістична, тема може буде відсутня, або притягнута за вуха настільки сильно, що якщо б такої теми не було, то нічого в плані гри не змінилося би.

Декбілдінгі (механіка) — гра в якій обидва гравця починають з якоїсь стандартно убогої колоди карт, да докуповують кращі карти, в надії, що рандомно їм пощастить зібрати круту комбінацію та усіх перемогти. Я починав з таких ігор, але погравши в них доволі довго в електроні версії, я зрозумів, що в самій ДНК гри закладено занадто багато рандому, і часто буває, що тобі просто не йде потрібна карта чи їх комбінація, і попри усю твою майстерність іноді ти не маєш ніяких шансів перемогти. Це буває не часто, і якщо гра умовно триває 5-10 хвилин, то можна не перейматися, а потім зіграти ще одну партію.

Як створювались ігри

 Я вирішив зробити перелік посилань на цікаві мені щоденики розробників. Як створювали ігри.

Новий початок

Я планую писати про ігри в які я грав, або хотів би зіграти, або про свої думки навколо ігор та розробки ігор. Трошки це буде не про "вау я зіграв у гру і мені сподобалося" а про трошки нудні тельбухи ігор, і що мені сподобалося, а що ні.

Я не професійний настільщик, як сказав один мій знайомий. Я спробую порахувати кількість ігор, в які я зіграв або пробував грати, але я не здивуюся якщо їхня кількість буде не більше 100. Але все це ж нікому і ніколи не заважало писати з вумним виглядом про тему в який ти не профі?

Отже пару слів: що подобається грати автору цього блогу? Я люблю грати трохи важчі ігри ніж сімейки: економічні стратегії, гарні абстракти, Глумхавен та Сплендор. Трохи гірше у мене з зовсім простими іграми за деякими виключеннями – вони надовго у мене не затримуються, хіба що гра дуже топова. Я волію грати в те що мені подобається – грати довго і часто, замість того щоб постійно грати у щось нове по разу та забувати. Хоча зараз я маю можливість грати більше нових ігор в клубі, тому перелік ігор буде трохи швидше зростати, але все одно я більше за якість ніж за кількість.